Головна » Матеріали » У світі книги

У сяйві імені Тараса Шевченка
04.12.2014, 22:03

Письменники – лауреати Шевченківської премії

Шевченківська премія — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Лауреати Шевченківської премії – це цвіт української нації, окраса нашої культури.

Історія премії

У 1961 році в Україні, відзначаючи 100-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, 20 травня Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову «Про встановлення щорічних Республіканських премій ім. Т. Г. Шевченка». За діючим на той час Положенням присуджувалося 3 премії за видатні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва і кінематографії. 

 9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії були Олесь Гончар (за роман «Людина і зброя»), Павло Тичина («Вибрані твори» в трьох томах), Платон Майборода (за «Вибрані пісні »).

23 квітня 1969 року Постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР встановлено було 5 щорічних премій в галузі літератури, мистецтва і архітектури.

З 1977 року додано ще 3 премії у галузях журналістики і публіцистики, теорії та історії літератури, театрального мистецтва. У 1982 році додано ще 1 премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. З 1988 року премії по архітектурі почали присуджуватись окремо створеним Комітетом.

У вересні 1996 року Указом Президента України встановлено 10 Державних премій та одну Малу Державну премію за кращий творчий дебют молодих митців віком до 35 років.

З метою піднесення престижу Державної премії імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури Указом Президента № 1228/99 її перейменовано у Національну премію України  імені Тараса Шевченка.

    З 16 березня 2000 року відповідно до прийнятого закону України  «Про державні нагороди України»,Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України.

Указом Президента України від 4 жовтня 2010 року №932/2010 визначено, що Національна премія є найпрестижнішою творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури.

Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962 – 1969 р.

1962

Олесь Гончар – за роман «Людина і зброя».

Павло Тичина – за «Вибрані твори» у 3-х томах.

1963

Володимир Сосюра – за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової».

Григорій Тютюнник – за роман «Вир».

1964

Андрій Малишко – за книгу лірики «Далекі орбіти».

1965

Микола Бажан – за поему «Політ крізь бурю».

Ірина Вільде – за роман «Сестри Річинські».

1966

Петро Панч – за повість «На калиновім мості».

1967

Іван Ле – за роман у 3-х книгах «Хмельницький».

1969

Андрій Головко – за роман «Артем Гармаш». 
Лауреати Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1970 – 1999 р.

1970

Юрій Збанацький – за роман «Хвилі».

Володимир Канівець – за роман «Ульянови».

Микола Нагнибіда – за цикл віршів на ленінську тему «Риси рідного обличчя» у збірці поезій «На полі битви».

1971

Василь Козаченко – за цикл повістей «Ціна життя», «Гарячі руки», «Блискавка», «Листи з патрона», «Яринка Калиновська», «Біла пляма».

1972

Платон Воронько – за збірку поезій «Повінь».

1973

Костянтин Гордієнко – за роман-трилогію «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир».

Микола Ушаков – за збірки поезій «Мои глаза», «Я рифмы не боюсь глагольной» і багаторічну плідну діяльність у галузі перекладів з української літератури.

1974

Павло Загребельний – за романи «Первоміст», «Смерть у Києві».

1975

Вадим Собко – за роман «Лихобор».

1976

Іван Драч – за збірку поезій «Корінь і крона».

1977

Олександр Коломієць – за драматичну дилогію «Голубі Олені» і «Кравцов».

Дмитро Павличко – за збірку поезій «Любов і ненависть».

1978

Василь Земляк (посмертно) – за романи «Лебедина зграя», «Зелені Млини».

1979

Любомир Дмитерко – за збірки поезій «Світе мій», «Основа».

1980

Юрій Мушкетик – за роман «Позиція».

Михайло Стельмах – за роман «Чотири броди».

1981

Анатолій Дімаров – за роман –дилогію «Біле і гнів».

Віталій Коротич – за книги публіцистики «Кубатура яйця», «Побачити зблизька» та публіцистичні виступи у пресі, по радіо і телебаченню.

Владислав Титов – за повість «Всем смертям назло …?», «Ковыль – трава степная».

1982

Платон Білецький – за книги «Український портретний живопис XVII – XVIII ст..», «Українське мистецтво другої половини XVII – XVIII століть», «Українське радянське мистецтво».

Анатолій Мороз – за роман «Четверо на шляху».

Володимир Стадниченко – за публіцистичні твори останніх років.

1983

Борис Олійник – за збірки поезій «Сива ластівка», «Удзеркалі слова», «Дума про місто».

1984

Леонід Вишеславський – за збірку поезій «Близкая звезда».

Микола Вінграновський – за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластіка біля вікна», «На добраніч».

Олександр Сизоненко – за роман-трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета».

Володимир Яворівський – за художньо-документальну повість «Вічні Кортеліси».

1985

Євген Гуцало – за повість «Сайора» та збірку оповідань «Пролетіли коні».

Роман Іваничук – за романи «Вода з каменю», «Четвертий вимір».

Микола Рибалко – за збірку поезій «Незакатная звезда» та нові вірші в періодичній пресі.

Іван Цюпа – за художньо-документальну книгу «У серці дзвонять голоси» та публіцистичні виступи в пресі.

1986

Володимир Забаштанський – за збірку поезій «Запах дитини» і нові вірші в періодичній пресі.

Оксана Іваненко – за книгу «Завжди в житті».

1987

Ліна Костенко – за історичний роман у віршах «Маруся Чурай», збірку поезій «Неповторність».

1988

Валерій Шевчук – за роман-триптих «Три листки за вікном».

1989

Григір Тютюнник (посмертно) – за «Твори» у 2-х томах.

1990

Дмитро Білоус – за збірку поезій «Диво калинове».

Степан Пушик – за книги «Страж-гора», «Галицька брама».

1991

Іван Білик – за історичний твір «Золотий Ра».

Іван Дзюба – за серію публіцистичних виступів «Бо то не просто мова, звуки …», статті «Україна і світ», «Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність».

Василь Стус (професор) – за збірку поезій «Дорога болю».

1992

Борис Антоненко – Давидович (посмертно) – за збірку художньої прози «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки».

Іван Багряний (посмертно) – за роман «Сад Гетсиманський», «Тигролови».

Володимир Дрозд – за роман-епопею «Листя трави».

Микола Жулинський – за книжку «Із забуття – в безсмертя».

Ігор Калинець – за збірку поезій «Тринадцять алогій», «Невольнича муза», «Пробуджена муза».

Роман Лубківський – за збірку поезій «Погляд вічності».

Тарас Мельничук – за збірку поезій «Князь роси».

Павло Мовчан – за збірки поезій «Материк», «Осереддя».

1993

Ярема Гоян – за повість «Таємниця Лесикової скрипки».

Лідія Коваленко (посмертно), Маняк Володимир (посмертно) – за Народну Книгу – Меморіал «33-й голод».

Володимир Коломієць – за збірку поезій «Золотосинь».

Дмитро Міщенко – за збірки творів «Полювання на жар-птицю», «Особисто відповідальний».

Микола Руденко – за роман «Орлова балка», збірку «Поезій».

Степан Сапеляк – за збірку поезій «Тривалий рваний зойк».

Леонід Талалай – за збірку поезій «Вибране».

1994

Олена Апанович – за книжку «Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі».

Леонід Большаков, літературознавець (Російська федерація) – за документальну трилогію «Літа невольниці» (Быль о Тарасе).

Василь Головобородько – за збірки поезій «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві».

Роберт Конквест, науковець (США) – за книжку «Жнива скорботи».

Олесь Лупій – за роман «Падіння давньої столиці», повість «Гетьманська булава».

Іван Світличний (посмертно) – за збірку поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей «Серце для куль і для рим».

Іван Чендей – за книжку «Калина під снігом», повість «Іван».

1995

Василь Захарченко – за роман «Прибутні люди».

Євген Сверстюк – за книжку «Блудні сини України».

Василь Симоненко (посмертно) – за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».

Роман Федорів – за роман «Єрусалим на горах».

1996

Володимир Базилевський – за збірку поезій «Вертеп».

Ірина Жиленко – за збірку поезій «Вечірка у старій винарні».

Раїса Іванченко – за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або як стати володарем», «Гнів перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».

Віктор Міняйло – за роман «Вічний Іван».

1997

Петро Скунць – за збірку поезій «Спитай себе».

Олесь Уляненко – за роман «Сталінка» (Мала Шевченківська премія).

1998

Роман Андріяшик – за роман «Сторонець».

1999

Дмитро Кремінь – за збірку поезій «Пектораль».

Дмитро Наливайко – за книгу «Очима Заходу. Рецепція України в     Західній Європі XI – XVIII ст.» 

Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000 – 2014р.

2000 
Іван Гнатюк – за книгу «Стежки - дороги».

Борис Нечерда (посмертно) – за збірку поезій «Остання книга».

Юрій Шевельов (Шерех), (США) – за книги «Третя сторожа» та «Поза книжками із книжок».

2001

Євген Пашковський – за роман «Щоденний жезл».

2002

Сергій Білокінь – за науково-публіцистичну книгу «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР».

Ігор Римарук – за книгу поезій «Діва Обида».

2003

Василь Герасим’юк – за книгу віршів «Поет у повітрі».

В’ячеслав Медвідь – за роман «Кров по соломі».

2004

Василь Славчук – за книги віршів «На проти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього».

2005

Микола Воробйов – за книгу поезій «Слуга півонії».

Марія Матіос – за роман «Солодка Даруся».

Михайло Слабошпицький – за роман-біографію «Поет із пекла».

– за роман-біографію «Поет із пекла».

2006

Григорій Гусейнов – за художньо-документальний життєпис у 9-ти книгах «Господні зерна».

Ігор Качуровський – за книгу «Променисті сильвети».

Анатолій Кичинський – за книги поезій «Пролітаючи над листопадом», «Танець вогню».

2007

Остап Лапський – за книги поезій «Себе :розшукують?!», «Обабіч: істина ?!».

Дмитро Стус – за книгу «Василь Стус: Життя як творчість».

Тарас Федюк – за книгу віршів «Обличчя пустелі».

2008

Любов Голота – за роман «Епізодична пам'ять».

Петро Перебийніс – за збірку поезій «Пшеничний годинник».

Віра Селянська (Віра Вовк) – за книги «Сьома печать», «Ромен – зілля», та переклади творів української літератури португальською мовою.

2009

Павло Гірник – за книгу віршів «Посвітається».

2010

Михайло Андрусяк – за документально-художню трилогію «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів».

Дмитро Іванов – за збірку поезій «Село в терновому вінку».

Галина Пагутяк (Москалець) – за книгу прози «Слуга з Добромиля».

Оксана Пахльовська – за книгу публіцистики «Ave,Europe!».

2011

Роман Горак, Микола-Ярослав Гнатів – за 10-томне видання «Іван Франко».

2012

Петро Мідянка – за книгу поезій «Луйтра в небо».

Володимир Рутківський – за історичну трилогію для дітей «Джури».

                                                         2013

Леонід Горлач (Коваленко) – за книгу поезій «Знак розбитого ярма».
                                                                2014
Мирослав  Дочинець за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води господніх русел».
Любомир Медвідь за цикл художніх творів «Ремінісценції».
 Ірина Гаюк за книгу «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні».

 

Категорія: У світі книги
Переглядів: 396 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Цитата

Цитата