Напрямок 

Зіставлення твору та його інтерпретацій засобами різних видів мистецтва

         Гайда Іванна Миронівна

Учитель української мови та літератури Миколаївської ЗОШ I-III ст. №2

Тема

   Вивчення творчості Шевченка. Компаративний аналіз поеми «Катерина»  та однойменної картини.       

                        

Проблема стану мистецької освіти в школі є важливою вічною проблемою. Розв'язання її залежить від удосконалення всієї системи гуманітарної освіти, навчання і виховання. У розв'язанні  цих проблем саме література здатна виконувати інтегрувальну роль, формувати в учнів систему художнього мислення. Під час вивчення літератури як  мистецтва слова суміжні види образотворчості (музика, живопис, графіка, скульптура, театр, кіно) впливають на різні сфери сприймання і створюють додаткові можливості для творчого розвитку особистості.                                                                        

         Я вважаю, що урок  літератури – це урок мистецтва, на якому активно розвивається образне мислення, фантазія, уявлення учнів, це урок, де почуття та розум поєднуються, а знання не просто засвоюються інформаційно, а переживаються і набувають особистого характеру. Це  стає можливим за умови, коли учитель і школярі намагаються оволодіти мовою різних видів мистецтва і синтезувати  її  при аналізі тексту Саме тому в процесі вивчення української літератури на уроках розвитку зв’язного мовлення є важливим інтерпретація текстів у  взаємозв’язку з різними видами мистецтва - виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням та естетичним смаком.

Для отримання певного емоційного  настрою при компаративному вивченні  творів  найчастіше в  навчальному процесі користуюся одним із різновидів інтерактивного здобуття знань – методом "дослідження" та «навчання у дискусії», які стимулюють самостійний пошук і  мислення, заохочують до полеміки, допомагають обгрунтувати власну позицію. У процесі дискусії розвивається усне монологічне мовлення учнів. Посилюється зацікавленість літературою як мистецтвом слова, її місцем серед інших мистецтв, розвивається почуття толерантності до чужої думки, підвищується самооцінка учнів від розуміння  важливості висловленої ним думки. Під час компаративного аналізу використовую творче читання, евристичний та дослідницький методи, прийом індивідуального та коментованого читання типологічно близьких текстів, проблемні ситуації, проблемні пізнавальні завдання, пов’язані з необхідністю учнів орієнтуватись у різних художніх системах, зіставлення твору з його генетичним джерелом, евристичну бесіду, диспут.

 Використання різних видів мистецтва на уроках  літератури ефективне тільки за умови дотримання принципів діалогу культур та створення багатогранного художньо-естетичного середовища.

  Під час проведення  уроку-проекту «Шевченкова Катерина» переконалася, що якнайефективнішим є вивчення творчості Шевченка-поета і Шевченка-художника методом компаративістики.

Мета такого уроку – актуалізувати поетичну й живописну творчість Кобзаря, спонукати учнів до самостійної роботи, по-новому прочитати й проаналізувати  його твори  методом порівняльного аналізу. Вважаю, що образи живопису допомагають учням глибше і повніше уявити зміст пережитого поетом, збуджують творчу фантазію. Під час порівняльного аналізу образу Катерини за поемою та картиною намагаюся сконцентрувати увагу на об’єкт творчості, виробити психологічну установку, сформувати відповідне ставлення до творчого процесу. Впевнена, що такий опосередкований підхід є сильним стимулом до образного мислення.Мистецьку аналогію до літературного твору наводжу на різних етапах уроку. Підводячи до потрібного тлумачення проблеми, одночасно переконую школярів у їхній спроможності мати власне «бачення», вміння самому дійти певної думки, впевнитися у власних творчих можливостях. Вводячи уявно Катерину в ХХI століття, учні відтворюють «асоціативний ланцюжок» : нещасливе кохання; реакція рідних і суспільства в цілому; мотивація вчинків оточуючих; вихід із становища без перенесення провини на інших.

Протягом уроку узагальнення вивченого про образ Катерини школярі встановлюють авторську позицію щодо проблеми, висловлюють особисті судження. У ході словесної полеміки вчаться аргументувати свої думки, порівнювати, робити висновки, узагальнення, удосконалюють усне та писемне мовлення.

Вважаю, що епопею материнського горя учні сприйматимуть не лише розумом, але й серцем, якщо аналіз творів здійснюватиметься через зв'язок літератури з іншими видами мистецтва, зокрема живописом та музикою. Націлюю школярів також до наукового підходу у вивченні творчості Шевченка.

Отже, завданням такого проекту є:

- Залучення школярів до пошукової діяльності шляхом дослідження образу Катерини в однойменних поемі та картині «Катерина» Т.Г.Шевченка

- Поглиблення знань учнів шляхом  правильного прочитання мистецького шедевру за В.Іванишиним.

- Спонукання до занурення в спадщину відомого поета для розуміння його величі та значимості в історії України.

- Розвиток учнів як особистостей з високою громадянською свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності.

 У процесі підготовки до уроку пропоную установчі міні-тренінги, під час яких виступають представники науково-пізнавальних секцій. Таким чином, виробляється уміння осмислити матеріал, оволодіти знаннями, сприйняти, синтезувати і вирішити головне. Розвивається слухова пам’ять і аналітичні уміння.

На етапі «Мотивація навчальної діяльності» демонструється картина Рафаеля «Сікстинська мадонна». Музичний супровід «Ave Maria», учитель порівнює двох геніїв--- Рафаеля і Шевченка.

 

Виступи учасників  науково-пізнавальних  секцій

Учні-«літературознавці» досліджують історію створення Шевченком-художником  картини «Катерина» (олія). Учні-«мистецтвознавці» та учні-«психологи» трактують зміст картини як малярську паралель. Дуже важливо підвести дев’ятикласників до розуміння того, що полотно не повторює образ, а розвиває, поглиблює, збагачує його. Групі учнів-«науковців» пропоную простудіювати працю Василя Іванишина (нині уже покійного, на жаль, відомого як талановитого науковця, політика, викладача Дрогобицького державного університету) «Непрочитаний Шевченко», у якій автор пропонує нетрадиційне, якісно нове бачення й осмислення живописного полотна Тараса Шевченка «Катерина».

Націлюю школярів на те, щоб збагнули сенс шедевру, який хвилює вже стільки поколінь українців. Застерігаю, що не можна відшукувати зміст і сенс твору в окремих рядках, не уявляючи «малюнка», так само не можна розглядати полотно, не намагаючись його прочитати. Разом із дев’ятикласниками пробуємо «прочитати» це живописне послання. Бо ж, як пише В.Іванишин, письменник малює «словом у нашій свідомості свій … пережитий світ, а художник пише, … прагнучи передати щось важливе своїм майбутнім глядачам»…

 

Проблема зневаженого материнства

(за репродукцією «Катерина» Тараса Шевченка)

Із досліджень учнів

У 1842 р. картину «Катерина» створив сам Т.Г.Шевченко.

Полотно не є ілюстрацією до поеми, а самостійним твором малярства, хоч тут розробляється одна і та ж тема. Передусім для картини художник обирає такий епізод з історії взаємин Катерини й офіцера, який дає можливість протиставити образи. Це момент розставання, якого у поемі немає зовсім. Для живопису ж він дає найбільші можливості розкрити зміст подій. У листі до Г. Тарновського від 25 січня 1843 р. Шевченко писав: «Я намалював Катерину в той час, як вона прощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тільки плаче та підіймає передню червону запашчину, бо вже, знаєте, трошки теє…, а москаль дере собі за своїми, тільки курява лягла – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тільки мріє. Отака моя картина».

Учні аргументують думку,чому картина  «Катерина» є видатним явищем в історії вітчизняного живопису. В ній художник виявив себе новатором. Зміст художнього твору та його спрямування розкривається і через композицію, і через використання кольорової гами. Передусім у центрі картини – образ простої селянської дівчини, збезчещеної офіцером, на боці якої симпатії автора. Шевченко зобразив її з великим тактом і делікатністю, миловидною і привабливою.

Проблемні запитання

Чому таким драматизмом і тривогою віє від цього полотна, пронизаного сонцем? Чому таке безживне обличчя в Катерини, чому так осудливо дивиться селянин-ложкар?

Дівчина поволі йде назустріч глядачеві, низько схиливши зажурену голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Сліпучої білизни українська сорочка, барвиста плахта, червоний фартух і червоні стрічки виразно виділяються на всьому кольоровому тлі твору, особливо на зображеному в холодних тонах пейзажі.

У картині краса дівчини контрастує з її глибоким сумом, про що красномовно говорить обличчя Катерини: чарівна голівка опущена, очі заплакані, почервонілі від сліз, які дівчина ледь стримує. Здається, ще мить і вона розплачеться. Про її горе свідчать навіть руки, такі тонкі й безпорадні. Тут Шевченко наслідував свого вчителя Карла Брюллова, який учив бути особливо уважним при змалюванні людини. «В кожному пальці, - говорив великий художник, - шукайте виразу руху, відповідного положення руки. Зверніть увагу на те, що рука діє відповідно до виразу обличчя при кожному внутрішньому русі людини: чи то буде жах, здивування, туга, радість – руки, поки вони вільні, завжди діють з обличчям разом; спостерігайте і вивчайте це погодження, щоб обличчя не виражало одне, а рука – інше».

Мистецтвознавці вважають, що наймайстерніше Шевченко намалював голову Катерини. Рисунок голови, обличчя, усієї постаті відзначається підкресленою пластичністю і витонченістю ліній. Найтоншими, ледь вловимими світлотіньовими й кольоровими нюансами, переходами від яскравого світла до глибоких тіней досягнуто витонченого моделювання класичного правильного і водночас напрочуд милого обличчя дівчини.

В одному із мистецтвознавчих  коментарів до картини Шевченка «Катерина» написано,що не випадково Катерина ступає так,як Марія в «Сікстинській мадонні» Рафаеля - багатозначна аналогія!

Художник зобразив Катерину босою на тлі українського пейзажу: сільська околиця, з безкраїм степом; курінь, біля якого сидить  селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

На вразливому обличчі юної Катерини – вираз глибокої образи, сорому й        водночас покірності.  На другому плані картини (затемненому) – спокусник, офіцер на коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти від дівчини, чарівна голівка якої опущена, аж ніби тремтять припухлі губи. Очі заплакані, почервонілі від сліз, які Катерина ледь стримує. Вона повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

У порівнянні з яскравим освітленим чолом закриті очі звертають на себе увагу. Чому вони прикриті? Щоб не бачили невимовне горе? Не відчули інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього, трагедії. Був коханий, була любов, була мрія. Але це було раніше. А зараз… Нема надій і сподівань. Тільки оці закриті очі, які не хочуть у цю мить бачити світ. Нема долі. Нема щастя.

Її обличчя, поза, руки виписані реалістично, переконливо. У кожному доторку пензля відчувається внутрішній стан дівчини: образа, пригніченість, сум, безвихідь.

Не без підстав, говорячи про високі живописні якості полотна, професор О.Сидоров відзначає, що зображена на ньому «дівчина, в якій наближається материнство, - справді красива, а рисунок її ніг, - на що слід звернути увагу, - майже точно копіює ноги «Сікстинської мадонни Рафаеля».        

Виступ учасника пізнавальної секції  дослідників-науковців

              Сюжет картини, на перший погляд, простий. Москаль (“вояка” російської армії), вирушаючи в далекий похід, кидає зваблену ним вагітну Катерину. Селянин осудливо дивиться вслід покритці, і лише собачка гавкає навздогін москалеві. Людська драма, показана скупо, але виразно.
На думку Василя Іванишина, головним персонажем живописної “Катерини” виступає селянин, образу якого немає в однойменній поемі (поема написана 1838, а картина - 1842 року). Так, нині він осудливо дивиться вслід Катерині, бо, як і громада в цілому, вважає, що зло можна зупинити суворою карою “відступниць”, але вже в його позі, генетично успадкованій від безстрашних воїв князя Святослава, воїнів-степовиків, козака Мамая, відчувається виклик, готовність до майбутніх дій. Селянин, вважає автор літературознавчої розвідки, відкине геть недостругану ложку, схопить сокиру і зведеться на повен зріст: “І перетвориться кожен затурканий Ярема в безстрашного і страшного для ворогів уже національно свідомого Галайду. І до цурки знищить прозрілий люд, об’єднаний великою ідеєю-мрією, усі сліди імперського панування в Україні - знаки свого рабства і ганьби народу: так починається Свобода!”.

Повідомлення  на тему «Як читати живописне полотно «Катерина» Т.Шевченка (після опрацювання праці В.Іванишина «Непрочитаний Шевченко).

Прийом Гронування. Робота учнів із гроно-схемою.

Катерина – символ понівеченої України

Москаль – московський «вовкодав»

Селянин – а) символ громади, уособлення гріха 

                 б) затурканий, зневірений, спрацьований

Листочок – відірваність від роду

Верстовий стовп – символ кріпаччини, поневоленої України

Могили - як уособлення патріархальної традиції, яку потрібно свято плекати і передавати нащадкам. Напрошується така паралель: нехтування дівочою цнотою — зневажання родинних звичаїв — руйнування вікової культури – знищення традиції – крах нації. Кургани – мовчазні свідки подій, що змальовані в поемі, вони – символ докору як москалеві, так і Катерині.

Висновки: картина «Катерина» за темою близька до однойменної поеми, за ідеєю – до «Заповіту».

Соціально-викривальний зміст полотна. 

Автор “Непрочитаного Шевченка”  доводить, що в Кобзаря немає ні зайвого слова в поезії, ні зайвого мазка на картині.

Прийом асоціювання

- Уявіть себе зображеним на картині. Ви її частина. Що бачите, чуєте, відчуваєте?

- З Катериною, героїнею поеми і картини, нас розділяє півтора століття. Чи можемо ми, люди третього тисячоліття, зрозуміти трагедію молодої українки, селянської доньки? У чому вона, на ваш погляд?

Метод «Мікрофон»

-         Трагедія тут особиста – втрачена любов, зрада коханого. Трагедія і соціальна -  родина розпалася, Катерина втопилася, хлопчик став поводирем.

-         Автор відтворив страшну тогочасну мораль щодо покритки. Суспільство втратило людяність.

-         Страшні ті ідеали, через які людина накладає на себе руки

-         Людина повинна вміти протистояти грубій силі.

-         Шевченко гостро поставив у  творі морально-етичні проблеми. Катерина, можливо, занадто суворо покарана за необачне кохання. Поет таким чином формує нашу свідомість, нагадує нам, нинішнім, про високі моральні засади українців: цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до традицій предків, звичаїв — і, врешті, спонукає бути відповідальними за долю уже наших майбутніх дітей. Треба кожному з нас запитати у себе, чому і сьогодні є дитячі притулки, будинки. Мабуть, є і сучасні Катерини, офіцери?

-         Людина повинна бути чесною перед собою в першу чергу, мати життєві ідеали та відстоювати їх.

Виступ учасника науково-пізнавальної секції  психологів

Споконвічна проблема жіночої долі не могла не зачепити чуйного серця Тараса Григоровича Шевченка, його пера і пензля. Знедолена, покинута жінка у різні часи різними людьми сприймалася по-різному. Її засуджували, з неї насміхалися або їй співчували, намагалися допомогти.

Не треба поспішати засуджувати, бо добра й довірлива душа часто страждає у жорстокому вирі життя.

Автор хоче навчити нас співчувати. Катерина грішна, але спокутує той гріх ціною свого життя. Це має викликати у нас милосердя до чужого горя.

Шевченко створив багато безсмертних творів, але вся безмежна кількість праць, поетичних і прозових творів, картин і взагалі ідей і думок – це сам Тарас Шевченко. Це відображення тих особливостей внутрішнього світу, душі, завдяки яким була створена безсмертна спадщина великого Кобзаря.

Часточка його душі зберігається у кожному його творі, мистецькій праці та переливається у душу того, хто хоча б раз тримав у долонях багаторічну працю митця. Так зливаються воєдино душа Шевченка та українського народу.

Пропоную для порівняння аналіз двох творів через діаграму Вена.

На думку автора «Непрочитаного Шевченка», драматизм твору посилює одяг дівчини – він святковий, але бідний, навіює гіркі роздуми над її долею.

Цікавим буде і те, що Іванишин вбачає у зображенні дівчини далеко не красуню, і це теж посилює драматизм зображеного. Адже ж у поемі часто є натяк на красу дівчини. Як бачимо, жодна із сцен, що є в поемі, не приваблює Шевченка.

Отже, якщо у поемі Шевченко звертається до українських дівчат, застерігаючи їх «не кохатися із москалями», засуджуючи водночас дикі звичаї вигнання із дому, то у картині є новизна, відповідь на основне питання: «Чи довго ще на сім світі катам панувати?».

На етапі рефлексії пропоную створити сенкани на тему «Катерина», «Могили», «Верстовий стовп».

 

Приклади сенканів

 

Катерина

Безпорадна, помертвіле обличчя

Похилена,в безнадії

Несила глянути людям в очі

Україна.

 

 

Могили

Минуле, славне, трагічне

Не сплять, нагадують

Земля говорить про ганебну сучасність

Свідки слави дідів.

 

Верстовий стовп

Смугастий, чужинецький

Спалюють, викрадають

Свідок московської окупації

Зло.

Отже,  використання  на уроках   літератури матеріалів,  пов’язаних з іншими видами мистецтва, урізноманітнюють навчальний матеріал, роблять його більш цікавим, націлюють учнів на самоосвітню діяльність, розширюють кругозір, збагачують духовно.Урок Шевченкова Катерина» переконує,що обидві музи Шевченка-генія розвивалися,доповнюючи одна одну.

 

Використана література

Використана література

1. Боровська Н. Психоаналіз і літературознавство. – К., 2003.
2. Гараздюк О. Тема жіночої долі у творчості Т.Шевченка. Поема «Наймичка» (урок у 9-му класі). – Дивослово. – 2012 №3.
3. Іванишин В. Непрочитаний Шевченко. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2001, - 32ст.
4. Клочик Г. Драматургічно-театральне та «кінематографічне» у поемі «Катерина». Дивослово. – 2012 №11.
5. Шевченко Т. Твори в 5-и томах. – К.: «Дніпро», 1984. – 351ст.